Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич. 21 жовтня на сцені БТДЮ Ленінського району відбулася театральна вистава "Пригоди козака Мамая" і тому 1-В клас разом із всіма початковими класами мали змогу її відвідати.
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі життям та смертю козака — спис ставили на місціпоховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Вистава була фейєрична, цікава, пізнавальна і й навіть повчальна. І цим ми вшанували величне свято Дня Покрови, українського козацтва.
Я не просто українець,
Я - великий патріот.
Я люблю, як тата й маму,
Український весь народ.
Немає коментарів:
Дописати коментар